Англійська мова. Теорія і практика. Інфінітив

Неособисті форми дієслова – Non-Finite Verb Forms

Форми дієслова, які вживаються в ролі присудка речення, називаються особистими (предикативними) формами дієслова (Finite Forms of the Verb).

Форми дієслова, які не вживаються в ролі присудка речення, але можуть входити до його складу, називаються неособистими (непредикативні) формами дієслова (Non – Finite Forms of the Verb).

До неособистих форм дієслова відносяться інфінітив (the Infinitive), герундій (the Gerund) i причастя (the Participle).

Неособисті форми дієслова не мають граматичних ознак особи, числа і способу, не виражають часу дії (теперішнього, минулого або майбутнього), а лише вказують на співвіднесеність у часі, тобто чи є виражена ними дія одночасною з дією присудка, або передує йому.

Інфінітив – The Infinitive

Інфінітив – являє собою неособисту форму дієслова, яка позначає тільки дію, не вказуючи ні особи, ні числа. Інфінітив відповідає на запитання: що робити? що зробити?

to read – читати

to speak – говорити

Заперечнi форми інфінітива утворюються шляхом додавання частинки not до інфінітива.

I decided to invite them. – I decided not to invite them. – Я вирішив їх запросити. – Я вирішив їх не запрошувати.

Форми інфінітива

Інфінітив має чотири форми в дійсному (активному) станi і дві в страждальномy (пасивному). Форми страждального стану мають лише простий і досконалий інфінітив перехідних дієслів, тобто дієслів, що вживаються з доповненням.

– Простий інфінітив в активному станi – Indefinite – вживається, коли дія, яку він висловлює, відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом-присудком в особистій формі.

Pauline likes to write letters. – Поліна любить писати листи.

I am glad to see you.(одночасна дія) – Я радий бачити вас.

Щоб показати, що дія відноситься до майбутнього, простий інфінітив вживається після модальних дієслів may, must, should, ought to i після дієслів to expect – очікувати, to intend – мати намір, to hope – сподіватися, to want – хотіти і ін.

You may come tomorrow. – Ти можеш прийти завтра.

He must do it immediately. – Він повинен зробити це негайно.

You should put on a warm hat. – Тобі варто надіти теплу шапку.

I expect to see you next week. – Я очікую побачити вас наступного тижня.

I intend to go to the seaside this summer. – Я маю намір поїхати до моря цього літа.

I hope to find him at home. – Я сподіваюся застати його вдома.

– Інфінітив у продовженій формі в активному станi – Continuous Infinitive – (to) be + Verb (-ing) – підкреслює тривалість дії, одночасної з дієсловом-присудком і використовується, щоб показати, що дії або події будуть відбуватися в момент промови.

There is a nice smell in the kitchen. Ann seems to be cooking something delicious. – В кухні добре пахне. Здається, Аня готує щось смачне.

I happened to be waiting for the bus when the accident happened. – Так сталося, що я чекав автобус, коли сталася аварія.

You must be joking. – Ти, напевно, жартуєш.

What is Pauline doing? She must be writing a letter. – Що робить Поліна? Вона, мабуть, пише листа.

– Досконалий інфінітив – Perfect Infinitive – в активному стані: (to) have + Verb (-ed) or Verb (III):

1. Вживається для позначення дії, що передує дії, вираженої дієсловом-присудком:

I am sorry not to have told you about it earlier. – Мені шкода, що я не сказав вам про це раніше.

Pauline is glad to have written that letter. – Поліна рада, що написала цей лист.

2. Використовується, щоб описати нездійсненні дії в минулому часі.

If you had run a bit faster, you would have won. – Якби ти бiг трохи швидше, ти б виграв.

You should have told me you were coming. – Треба було мені сказати, що ти прийдеш.

3. Використовується в тих же ситуаціях, в яких використовується минулий час, або часи групи Perfect.

I am happy to have left school. (= I am happy that I have left school.) – Я радий, що закінчив школу.

You seem to have annoyed him. (= It seems that you have annoyed him.) – Здається, ти йому досадив.

It is nice to have finished work. (= It is nice that I have finished work.) – Приємно закінчити роботу.

4. Інфінітив у досконалій формі після модальних дієслів must i may висловлює припущення про те, що дія вже здійснилася:

He must have forgotten about his promise. – Він, мабуть, забув про свою обіцянку.

I don’t know where he is. He may have left for Toronto. – Я не знаю, де він. Можливо, він поїхав до Торонто.

5. Після модальних дієслів should, ought to, could, might, was/were досконалий інфінітив позначає дію, яка повинна була або могла б здійснитися, але в дійсності не відбулася:

Ben should have seen a dentist. – Бену слід було б піти до зубного лікаря (але він не пішов).

You could have helped him. – Ви могли б допомогти йому (але не допомогли).

The delegation was to have arrived yesterday. – Делегація мала прибути ще вчора (але не прибула).

6. Після минулого часу дієслів to intend, to hope, to expect, to mean, інфінітив в досконалій формі вживається для позначення дії, яка, всупереч наміру, очікуванню, надії, не відбулася:

I intended to have finished my work last night. – Я мав намір закінчити свою роботу вчора ввечері (але не закінчив).

I hoped to have met her at the concert. – Я сподівався зустріти її на концерті (але не зустрів).

They expected to have chosen a good project. – Вони розраховували вибрати хороший проект (але не вибрали).

I meant to have sent Mary a birthday card. – Я хотіла послати Мері привітання з днем народження (але не послала).

– Досконало-продовжений інфінітив в активному стані – Perfect Continuous Infinitive – (to) have been + Verb (-ing) – вказує на те, що дія, яка виражена інфінітивом, почалася раніше дії, яка виражена дієсловом-присудком, і триває досі (використовується в часах групи Perfect Continuous).

She seems to have been cooking since morning. – Здається, вона готує з самого ранку.

Pauline must have been writing that letter since morning. – Поліна, мабуть, пише листа з ранку.

We have been waiting for ages. – Ми чекаємо вже цілу вічність.

How long have you been living here? – Скільки ви тут вже живете?

– Простий інфінітив в пасивному стані – Passive Infinitive – (to) be + Verb (-ed) or Verb (III) – вживається, коли дія, яку він виражає, є безвідносною до часу вчинення дії i має те ж значення, що і звичайні дієслова в Passive Voice.

I like to be given presents. (безвідносна до часу дія) – Мені подобається, коли мені роблять подарунки.

Everybody wants to be loved. – Всі хочуть, щоб їх любили.

There is a lot of work to be done. – Потрібно виконати багато роботи.

She ought to be told about it. – Їй слід про це сказати.

This letter seems to be written in pencil. – Здається, цей лист написан олівцем.

– Досконалий інфінітив в пасивному стані – Perfect Passive Infinitive – (to) + have been + Verb (-ed) or Verb (III) – має те ж значення, що і звичайні дієслова в Passive Voice.

They were lucky – they could have been killed. – Їм пощастило – їх могли б і вбити.

This letter seems to have been written long before it was discovered. – Цей лист написали задовго до того, як його виявили.